фаркнути
ФА́РКНУТИ, ну, неш, док., діал.
1. Однокр. до фа́ркати.
В цю мить на руці в Наркиса повис Данило. Фаркнувши, як пес на муху, Наркис тільки повів рукою,— і вдруге за перший день свого одруження вмившися кров’ю, Данило покотився долі (Смолич, Мир.., 1958, 14).
2. Спалахнути.
І тоді ж раптом фаркнуло нечутно світло — налило коридор, залило сходи… (Головко, І, 1957, 164).
Словник української мови (СУМ-11)