фасон
ФАСО́Н, у, ч.
1. Крій, модель, зразок, за якими шиють (або пошито) одяг, взуття, головні убори тощо.
Їй хотілось порадитись добре про матеріал і фасони дитячих курток (М. Коцюбинський);
На вихрястій голові казна-як тримається картуз старого фасону – тугим колесом (О. Довженко);
Її цікавили не стільки хлопці, як дівчата, і не стільки дівчата, як фасони їх сукенок (Ірина Вільде);
// Зовнішній вигляд, форма предмета, виробу, будівлі тощо; зразок, модель предмета, виробу, будівлі й т. ін.
Потім потяглась ціла валка повозок .. усякого фасону і всякої масті (І. Нечуй-Левицький);
Канапка вже стояла в салоні, – новісінька, модного фасону, обита [оббита] рожевим атласом (Леся Українка);
Фасон сервізу (І. Волошин).
2. перен., розм. Певний спосіб, певна манера одягатися, ходити, поводитися тощо.
Старі баби ойкають, головами хитають, дивлячись на Марійчину роботу, бо з її легкої руки всі наші дівчата повбиралися по міському фасону (І. Муратов);
Сподобався йому фасон Співати іншим в унісон (О. Ющенко);
Пройшовся [Гопченко] подвір'ям так браво, незалежно, молодцювато, ніби скинув з себе якийсь непосильний тягар. Але поки отаким фасоном дійшов додому – задихався, впрів (В. Земляк).
3. перен., розм. Показний шик; хизування, форс, франтівство.
Хлопці для фасону спробували колупати картоплю виделками (І. Микитенко);
– Хіба це козацьке діло пити бабське питво? Нам оковиту треба! – з фасоном наливає [Погиба] самогонку в склянки (М. Стельмах);
Славинський скривився і поправив модне з синіми скельцями пенсне, яке носив скоріш для фасону, ніж з необхідності (М. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)