фасонити
ФАСО́НИТИ, ню, ниш, недок., розм.
Поводитися з показним шиком; хизуватися, форсити.
Учень паралельного десятого [класу] фасонив перед дівчатами в новому дорогому костюмі (І. Рябокляч);
На голові ціла шапка наполовину сивого волосся. Воно вилося густим смушком, і хто бачив Боровика вперше, міг подумати: фасонить старий, завивками захоплюється (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)