фасонити
ФАСО́НИТИ, ню, ниш, недок., розм. Поводитися з показним шиком; хизуватися, форсити, франтувати.
Учень паралельного десятого [класу] фасонив перед дівчатами в новому дорогому костюмі (Ряб., Жайворонки, 1957, 224);
На голові ціла шапка наполовину сивого волосся. Воно вилося густим смушком, і хто бачив Боровика вперше, міг подумати: фасонить старий, завивками захоплюється (Збан., Переджнив’я, 1955, 54).
Словник української мови (СУМ-11)