фат
ФАТ, а, ч.
1. розм. Самовдоволений франт, жевжик, джиґун; особа, що любить похизуватися.
[Микола:] От бестія, вже до полковника доп'явся. Мій кореш [товаришок] .. Фат вищої марки (Д. Бедзик).
2. заст. Роль самовдоволеного франта, коханця-позера в театральній п'єсі; актор, що виконує таку роль.
Комедійний фат.
Словник української мови (СУМ-20)