фата-моргана
ФА́ТА-МОРГА́НА, и, ж., рідко.
Вид міражу, при якому зображення наземних предметів (озера, гори, дерева тощо), що лежать за горизонтом, здебільшого спотворені та швидко змінюються; марево;
// перен. Що-небудь примарне, нереальне, оманливе.
Так, моя кохана, І фата-моргана, Що промиготіла в чепурних рядках, В пам'яті затреться, Але знов озветься Образом кохання у дівочих снах (М. Вороний);
* У порівн. Країна була жовтогаряча, дивна, безмежно сонячна і приваблювала зір, наче казкова фата-моргана (Т. Масенко).
Словник української мови (СУМ-20)