фацеція
ФАЦЕ́ЦІЯ, ї, ж.
Гумористично-сатиричне оповідання, часто антиклерикального змісту, поширене в Західній Європі в епоху Відродження, а в Україні– в XVII ст.
Вона [ідеалістично-догматична естетика] нагадує ту бабу в народній фацеції, що жила в темній хаті і силкувалася внести до неї світло, ловлячи сонячне проміння решетом (І. Франко);
Як правило, сюжети фацецій викладаються з максимальною лаконічністю. Стисло змальовується ситуація і подається вмотивована цією ситуацією хитра, дотепна, крутійська витівка героя, яка й виконує роль пуанту (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)