фацеція

ФАЦЕ́ЦІЯ, ї, ж. Гумористично-сатиричне оповідання, часто антиклерикального змісту, поширене в Західній Європі в епоху Відродження, а в Росії — в кінці XVII ст.

Вона [ідеалістично-догматична естетика] нагадує ту бабу в народній фацеції, що жила в темній хаті і силкувалася внести до неї світло, ловлячи сонячне проміння решетом (Фр., XVI, 1955, 292);

Як правило, сюжети фацецій викладаються з максимальною лаконічністю. Стисло змальовується ситуація і подається умотивована цією ситуацією хитра, дотепна, крутійська витівка героя, яка й виконує роль пуанту (Рад. літ-во, 3, 1965, 25).

Значення в інших словниках

1. фацеція — Фаце́тія, фаце́ція: — анекдот, жарт [51] — анекдот, коротке дотепне оповідання [18,36,III] — коротенька жартівлива новела [XVIII] Ігуменя віддає йому «найбезбожнішу і найобридливішу книжку...  Словник з творів Івана Франка
2. фацеція — фаце́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. фацеція — ФАЦЕ́ЦІЯ, ї, ж. Гумористично-сатиричне оповідання, часто антиклерикального змісту, поширене в Західній Європі в епоху Відродження, а в Україні– в XVII ст.  Словник української мови у 20 томах
4. фацеція — -ї, ж. Гумористично-сатиричне оповідання, часто антиклерикального змісту, поширене в Західній Європі в епоху Відродження, а в Росії – наприкінці 17 ст.  Великий тлумачний словник сучасної мови