фаянс
ФАЯ́НС, у, ч.
1. Мінеральна маса з особливих сортів глини з домішками гіпсу та інших речовин, що використовується для виготовлення керамічного посуду, статуеток і т. ін.
Ось і кладовище з невисокими надгробними каменями з жовтого вапняку або блакитного фаянсу (З. Тулуб);
Керамічний цех випустив досить великий асортимент декоративних ваз, вазочок для квітів, глечиків і попільниць з глини, виготовлених на гончарному крузі або відлитих з глини і фаянсу (з наук. літ.).
2. збірн. Вироби з такої маси, обпалені та вкриті поливою.
Європейські гончарі виготовляли красивий глиняний посуд, уміли робити й білу поливу (глазур). Особливо майстерно виготовляли такий посуд в італійському місті Фаенца, якому фаянс і зобов'язаний своїм найменуванням (з наук.-попул. літ.);
Саме керамікою називають всі речі з обпаленої глини – фарфор, фаянс, гончарні вироби (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)