фаянс
ФАЯ́НС, у, ч.
1. Мінеральна маса з особливих сортів глини з домішками гіпсу та інших речовин, що використовується для виготовлення керамічного посуду, статуеток і т. ін.
Ось і кладовище з невисокими надгробними каменями з жовтого вапняку або блакитного фаянсу (З. Тулуб);
Керамічний цех випустив досить великий асортимент декоративних ваз, вазочок для квітів, глечиків і попільниць з глини, виготовлених на гончарному крузі або відлитих з глини і фаянсу (з наук. літ.).
2. збірн. Вироби з такої маси, обпалені та вкриті поливою.
Європейські гончарі виготовляли красивий глиняний посуд, уміли робити й білу поливу (глазур). Особливо майстерно виготовляли такий посуд в італійському місті Фаенца, якому фаянс і зобов'язаний своїм найменуванням (з наук.-попул. літ.);
Саме керамікою називають всі речі з обпаленої глини – фарфор, фаянс, гончарні вироби (з наук.-попул. літ.).
Значення в інших словниках
- фаянс — фая́нс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- фаянс — [файанс] -нсу, м. (ў) -н'с'і Орфоепічний словник української мови
- фаянс — Порцеляна, див. фарфор Словник чужослів Павло Штепа
- фаянс — -у, ч. 1》 Мінеральна маса з особливих сортів глини з домішками гіпсу та ін. речовин; використовується для виготовлення керамічного посуду, статуеток тощо. 2》 збірн. Вироби з такої маси, обпалені й вкриті поливою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фаянс — фая́нс (франц. faience) 1. Біла або кольорова маса з глини з домішками гіпсу та інших речовин. Від назви італійського м. Фаенца. 2. Вироби, посуд з такої маси. Словник іншомовних слів Мельничука
- фаянс — Керамічні вироби, одержані шляхом випалювання глини з домішками кварцу та каоліну; білий або світложовтий, часто вкритий непрозорими емалями; господарський посуд, художні й сантехнічні вироби. Універсальний словник-енциклопедія
- фаянс — ФАЯ́НС, у, ч. 1. Мінеральна маса з особливих сортів глини з домішками гіпсу та інших речовин, що використовується для виготовлення керамічного посуду, статуеток і т. ін. Словник української мови в 11 томах