феноменальний
ФЕНОМЕНА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Рідкісний, незвичайний, винятковий; визначний за своїми якостями, властивостями, за силою вияву тощо.
– Виріс [Янош] на пустах [пустках], пасучи коні! Ще перед двома роками був, можна сказати, дикун, дитя природи, а нині .. пісні складає, на гітарі грає. Пане, то феноменальний чоловік! (І. Франко);
У всіх дітей був слух музикальний. Але майже феноменальний був він у обох сестер (О. Кобилянська);
Ад'ютант мав феноменальну пам'ять і виключну хоробрість (Григорій Тютюнник);
Феноменальні здібності дельфінів давно привернули увагу вчених (з наук.-попул. літ.).
2. філос. Стос. до феномена (у 2 знач.).
Словник української мови (СУМ-20)