феномен
ФЕНО́МЕН, а, ч.
1. Рідкісне, незвичайне, виняткове явище.
Досі я згадую про сього хлопчину як про невияснений для мене психологічний феномен (І. Франко);
– Я на сни та їх толкування ніколи й нічого не покладав і не покладаю .. А ще менше вірю в силу надземних об'явлень, феноменів (О. Кобилянська);
Всюдисуще і всеосяжне світло. Усе навкруги заповнене цим природним феноменом (з навч. літ.);
// який або чого. Про когось надзвичайно видатного, про те, що є особливо визначним, винятковим, що дуже рідко зустрічається.
Шевченко – це такий літературний феномен, історичну роль якого не можна зрозуміти, якщо розглядати ізольовано від історії українського народу не тільки його доби, а й наступних часів (з наук. літ.);
Звертаючись до образу Лесі Українки, до цього феномена людської стійкості, ще раз переконуємось, якою силою може стати в людині високість її помислів, значність життєвого ідеалу, безмір любові до свого народу (з газ.);
Феномен праці, вчений надзвичайно широкого профілю, поліглот, що знав понад 60 мов, Агатангел Кримський викликав подив і захоплення у своїх сучасників (з наук.-попул. літ.);
// Про людину з рідкісними здібностями, властивостями, нахилами.
[Пан Маркел:] Злодій, розбійник, але справді людина незвичайна. Можна сказати – феномен (С. Васильченко);
О, скільки доповідей може вміститися в одним-одній людській голові! З цього погляду товариш Мо́ржев був безперечний феномен (Ю. Смолич).
2. філос. Явище, єдине в своєму роді, взяте в його цілісності, в єдності з його сутністю й дане нам у досвіді, сприйняте органами чуттів.
Активізація процесів глобалізації і глобальних трансформацій за останні десятиліття призвела до того, що цей відносно новий світовий феномен перетворюється в головний чинник впливу на процеси розвитку (з наук. літ.).
3. У філософії І. Канта – явище, що осягається досвідом і протиставляється ноумену як “речі в собі”, нібито недоступній людському пізнанню.
△ (1) Пронаці́йний синергі́чний фено́мен – мимовільна пронація передпліччя при його згинанні.
Словник української мови (СУМ-20)