фехтувальник

ФЕХТУВА́ЛЬНИК, а, ч.

Той, хто фехтує.

Кращий фехтувальник війська Потоцького, поручик Манцевич бився на шаблях з Андрієм (З. Тулуб);

// Спортсмен, що фехтує.

Фехтувальники столиці України завоювали золоті медалі чемпіонів (з газ.);

* У порівн. Вона почувала себе, як фехтувальник, що з першого ж удару вибив зброю з рук свого супротивника (Ю. Шовкопляс).

Значення в інших словниках

1. фехтувальник — фехтува́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. фехтувальник — -а, ч. Той, хто фехтує, хто займається фехтуванням. || Спортсмен, що займається фехтуванням.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. фехтувальник — ФЕХТУВА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто фехтує, хто займається фехтуванням. Кращий фехтувальник війська Потоцького, поручик Манцевич бився на шаблях з Андрієм (Тулуб, Людолови, І, 1957, 110); // Спортсмен, що займається фехтуванням.  Словник української мови в 11 томах