фицкати
ФИ́ЦКАТИ, аю, аєш, недок., рідко.
Те саме, що брика́ти 1, 4.
Він, закусивши зуби, почав фицкати ногами (І. Франко);
Від самого коня на цій половині [ярмарку] вимагалося небагато: доброї робочої сили, апетиту і всяких таких манер, аби не фицькався чи не гриз за плече нового хазяїна (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)