флинта
ФЛИ́НТА, ФЛІ́НТА, и, ж., заст.
1. Різновид рушниці ХVІІІ ст.
Для сильной [сильної] армії своєї... наклали повні гамазеї гвинтівок, фузій без пружин, булдимок, флинт і яничарок (І. Котляревський);
Грошима кожний дістав по тридцять битих талярів. На гурт пішла срібна позолочена упряж, пістолети, флінти, шаблі, матерії, костюми старовинні (Г. Хоткевич);
Показував Яків гостям зброю: ковані сріблом булдимки та флінти, й карабіни прості, пістолі в золотій оправі (Ю. Мушкетик).
2. діал. Неохайна, ледаща дівчина.
З флінти буде погана господиня.
Словник української мови (СУМ-20)