фляга
ФЛЯ́ГА, и, ж.
1. Похідна, плоска переважно металева посудина, іноді обплетена або обшита чим-небудь, яку носять на поясі, через плече тощо; баклага.
З фляги він пригубив. Води краплину, щоб зросить язик (М. Бажан);
Партизан відгвинтив кришечку, стріпнув флягою. Десь на денці щось ледве чутно хлюпнуло (Ю. Збанацький);
Кожен з курсантів був нав'ючений повною викладкою, з флягою, протигазом, з достатнім запасом патронів (О. Гончар).
2. Велика посудина з ручками, признач. для рідини; бідон.
Молоко у флягах, пляшках зберігають у тарі, в якій воно надійшло (з наук.-попул. літ.);
Створено нові комплекси машин і для доїння корів та первинної обробки молока: стаціонарні і пересувні установки з доїнням у фляги, відра і молокопровід тощо (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)