фонограф
ФОНО́ГРАФ, а, ч.
Апарат для записування і відтворення звуків механічним способом.
У нас іще інша розкіш на сьогодні прилагоджена – цілий гарнітур нових валків до фонографа з піснями і розмовами різних знаменитостей (І. Франко);
За столом біля якихось паперів і фонографа сидів судовий слідчий Кость Іванович Чорнокнижний (М. Стельмах);
Грамофон, а точніше його попередник – фонограф винайшов 1878 р. Томас Алва Едісон, видатний американський винахідник (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)