фонограф
ФОНО́ГРАФ, а, ч. Апарат для записування і відтворення звуків механічним способом.
У нас іще інша розкіш на сьогодні прилагоджена — цілий гарнітур нових валків до фонографа з піснями і розмовами різних знаменитостей (Фр., IV, 1950, 348);
За столом біля якихось паперів і фонографа сидів судовий слідчий Кость Іванович Чорнокнижний (Стельмах, І, 1962, 385).
Словник української мови (СУМ-11)