фонотека
ФОНОТЕ́КА, и, ж.
1. Систематизоване зібрання фонограм.
Фонотека “Українськи говірки Донеччини” містить понад 50 годин звучання діалектних текстів (з наук. літ.);
У наш час ведеться серйозне вивчення біологічної акустики моря. “Голоси” багатьох мешканців його вдалося записати на магнітну стрічку, з них створено цілу фонотеку (з наук.-попул. літ.).
2. Приміщення, де зберігають фонограми.
Фонотека Інституту української мови.
3. Заклад або відділ установи, що збирає, зберігає й видає фонограми в тимчасове користування.
Словник української мови (СУМ-20)