фонтанувати
ФОНТАНУВА́ТИ, у́є, недок.
1. Викидатися, підніматися на поверхню сильним струменем, фонтаном (про нафту, газ, воду і т. ін.).
Маорі поробили перед своїми будиночками різної форми ями, де фонтанує або набирається тепла вода (з наук.-попул. літ.);
* Образно. – Що я перед вами цілу промову виголосив, – ви з того, Женю, не смійтесь. Це з мене роздратування фонтанувало (Ю. Шовкопляс).
2. чим і без дод. Викидати на поверхню сильний струмінь, фонтан (нафти, газу, води і т. ін. – про свердловину або природну тріщину в землі).
Зимогорова не помилилась. Фонтанувала свердловина № 326 (О. Донченко);
Двічі починала фонтанувати газом свердловина, і двічі її приборкували обважненим гематитом глинистим розчином (з газ.);
// Викидати струмінь води під тиском (про китів).
Навіть неповороткі кити розгулялися. Вискакуючи з води сторч майже на весь свій дивовижний зріст, і пірнаючи, і знову здіймаючись, і фонтануючи, наводять тугу на людей (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)