фонтанувати
ФОНТАНУВА́ТИ, у́є, недок.
1. Викидатися, підніматися на поверхню сильним струменем, фонтаном (про нафту, газ, воду і т. ін.).
Маорі поробили перед своїми будиночками різної форми ями, де фонтанує або набирається тепла вода (Знання.., 2, 1968, 17);
*Образно. — Що я перед вами цілу промову виголосив, — ви з того, Женю, не смійтесь. Це з мене роздратування фонтанувало (Шовк., Людина.., 1962, 128).
2. Викидати на поверхню сильний струмінь, фонтан (нафти, газу, води і т. ін. — про свердловину або природну тріщину в землі).
Зимогорова не помилилась. Фонтанувала свердловина № 326 (Донч., II, 1956, 332);
Двічі починала фонтанувати газом свердловина, і двічі її приборкували обважненим гематитом глинистим розчином (Роб. газ., 19.VІІІ 1965, 2);
// Викидати струмінь води під тиском (про китів).
Навіть неповороткі кити розгулялися. Вискакуючи з води сторч майже на весь свій дивовижний зріст, і пірнаючи, і знову здіймаючись, і фонтануючи, наводять тугу на людей (Довж., Зач. Десна, 1957, 450).
Словник української мови (СУМ-11)