1. Словник української мови в 11 томах

фонтанувати

ФОНТАНУВА́ТИ, у́є, недок.

1. Викидатися, підніматися на поверхню сильним струменем, фонтаном (про нафту, газ, воду і т. ін.).

Маорі поробили перед своїми будиночками різної форми ями, де фонтанує або набирається тепла вода (Знання.., 2, 1968, 17);

*Образно. — Що я перед вами цілу промову виголосив, — ви з того, Женю, не смійтесь. Це з мене роздратування фонтанувало (Шовк., Людина.., 1962, 128).

2. Викидати на поверхню сильний струмінь, фонтан (нафти, газу, води і т. ін. — про свердловину або природну тріщину в землі).

Зимогорова не помилилась. Фонтанувала свердловина № 326 (Донч., II, 1956, 332);

Двічі починала фонтанувати газом свердловина, і двічі її приборкували обважненим гематитом глинистим розчином (Роб. газ., 19.VІІІ 1965, 2);

// Викидати струмінь води під тиском (про китів).

Навіть неповороткі кити розгулялися. Вискакуючи з води сторч майже на весь свій дивовижний зріст, і пірнаючи, і знову здіймаючись, і фонтануючи, наводять тугу на людей (Довж., Зач. Десна, 1957, 450).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фонтанувати — фонтанува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. фонтанувати — див. лити Словник синонімів Вусика
  3. фонтанувати — ФОНТАНУВА́ТИ, у́є, недок. 1. Викидатися, підніматися на поверхню сильним струменем, фонтаном (про нафту, газ, воду і т. ін.). Маорі поробили перед своїми будиночками різної форми ями, де фонтанує або набирається тепла вода (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. фонтанувати — -ує, недок. 1》 Викидатися, підніматися на поверхню сильним струменем, фонтаном (про нафту, газ, воду і т. ін.). 2》 Викидати на поверхню сильний струмінь, фонтан (нафти, газу, води і т. ін. – про свердловину або природну тріщину в землі). || Викидати струмінь води під тиском (про китів). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. фонтанувати — ВИРИВА́ТИСЯ (прориваючись, виходити назовні, раптово з'являтися де-небудь), ДОБУВА́ТИСЯ, ЖБУ́ХАТИ розм.; БИ́ТИ, БИ́ТИСЯ, ФОНТАНУВА́ТИ, УДАРЯ́ТИ (ВДАРЯ́ТИ) (про воду, нафту, газ і т. ін.); БУ́ХАТИ (вириватися густою масою). — Док. Словник синонімів української мови