форейтор

ФОРЕ́ЙТОР, а, ч., заст.

Верхівець, що сидить на передньому коні при запрязі цугом.

Вельми вибоїста дорога з Чернігова до Седнева гетьмана так загицала, що мусив наказати статечному, в білій свиті і сивій шапці форейторові повернути з дороги в лісок (Ю. Мушкетик);

На шкапі хмурій та кудлатій Сидить форейтор бородатий (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна).

Значення в інших словниках

1. форейтор — форе́йтор іменник чоловічого роду, істота іст.  Орфографічний словник української мови
2. форейтор — -а, ч., заст. Верхівець, що сидить на передньому коні при запрязі цугом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. форейтор — ФОРЕ́ЙТОР, а, ч., заст. Верхівець, що сидить на передньому коні при запрязі цугом. На шкапі хмурій та кудлатій Сидить форейтор бородатий (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 180).  Словник української мови в 11 томах