формалізм
ФОРМАЛІ́ЗМ, у, ч.
1. Дотримання зовнішньої форми в чому-небудь, незаперечне виконання певних правил (інструкцій) незважаючи на суть справи; формальне ставлення до чого-небудь.
Законом найгуманнішої професії медичного працівника є чуйне, уважне ставлення до хворих .. формалізму і байдужості не повинно бути в медичних закладах (з газ.);
Частенько вирішували справи за звичаєм, що помя'кшувало суворі кари писаних законів. Узагалі судді старалися вирішувати справи за внутрішніму переконанням, і формалізм писаного права ослаблювався участю в процесі, в ролі слідчих і свідків, самого населення (з наук. літ.);
Слід створювати всі умови, щоб національно-російська двомовність розвивалася гармонійно й природно, з урахуванням особливостей кожного регіону, була вільною від формалізму (з наук. літ.).
2. Відрив форми від змісту в творах мистецтва, надання провідного значення формі або окремим її елементам.
Робота над формою, конче потрібна для кожного поета, одразу стає формальним трюкацтвом, формалізмом, якщо вона беззмістовна, тобто якщо вона не спрямована на вираження смислу, думки (з наук.-попул. літ.);
Механічно розтинаючи мистецтво на “ідеологію” і “фактуру”, українські футуристи .. приходили до найодвертішого формалізму в теорії і на практиці (з наук. літ.).
3. Напрям у логіці, мистецтвознавстві та інших науках, що висуває на перше місце форму, нехтуючи змістом.
Мате [Залка] був переконаний і непримиренний поборник реалізму. Формалізм у мистецтві та літературі він палко ненавидів (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)