формотворення
ФОРМОТВО́РЕННЯ, я, с.
лінгв. Утворення граматичних форм того самого слова; словозміна.
Формотворення за аналогією полягає у зміні зовнішнього вигляду граматичних форм унаслідок підсвідомої заміни в них одного елемента іншим (з наук. літ.);
В історичному процесі формотворення народного зодчества, і зокрема, дерев'яного, природні умови відіграли значну роль (з наук. літ.);
Взаємодія людини з природою в процесі доцільного, трудового формотворення є технічною стороною праці, а взаємодія між людьми становить її соціальну сторону (з публіц. літ.);
Формотворення рослинних організмів.
Словник української мови (СУМ-20)