формоутворення
ФОРМОУТВО́РЕННЯ, я, с.
1. Те саме, що формотво́рення.
Ряд наукових доповідей [на з'їзді анатомів] присвячується дослідженням у галузі впливу праці, фізичних вправ і спорту на формоутворення тіла людини (з газ.);
Крім індукції, – основного способу формоутворення, при якій одна граматична форма повністю уподібнюється іншій на підставі певної значеннєвої чи зовнішньої близькості, – слов'янська система відмінювання засвідчує також явища неповного уподібнення, так званої контамінації (з наук. літ.).
2. Те, що дістало певну форму, структуру, витвір певної форми, структури.
Словник української мови (СУМ-20)