формоутворення
ФОРМОУТВО́РЕННЯ, я, с.
1. Те саме, що формотво́рення.
Ряд наукових доповідей [на з’їзді анатомів] присвячується дослідженням в галузі впливу праці, фізичних вправ і спорту на формоутворення тіла людини (Рад. Укр., 9.VІІ 1958, 4);
Крім індукції, — основного способу формоутворення, при якій одна граматична форма повністю уподібнюється іншій на підставі певної значеннєвої чи зовнішньої близькості, — слов’янська система відмінювання засвідчує також явища неповного уподібнення, так званої контамінації (Мовозн., XVI, 1961, 28).
2. Те, що дістало певну форму, структуру.
Словник української мови (СУМ-11)