формуляр
ФОРМУЛЯ́Р, а, ч.
1. У дореволюційній Росії – послужний список чиновника, військовослужбовця.
– Сидорчук! Відведи його до писаря Лаврентьєва. Хай напише наказ зарахувати його на харчове та інше постачання та хай складе на нього належний формуляр (З. Тулуб).
2. спец. Бланк, картка, куди вносять основні відомості про якусь споруду, механізм, про їх використання, експлуатацію і т. ін.
[Пронашка:] Бригада Марії Шапіги формуляр вам не зіпсує, будьте певні (І. Микитенко);
Формуляр порту; Формуляр гвинтівки.
3. Бібліотечна облікова картка, що вкладається в книжку, з відомостями про цю книжку і відмітками про користування нею читачами.
Формуляр журналу;
// Картка, яку заповнюють на кожного читача бібліотеки, куди записують відомості про видані йому книжки.
Чим більше поважних журналів стоятиме в моєму “формулярі” професіональному, тим легше буде мені надалі здобути собі повсякчас літературний заробіток (Леся Українка);
Ксеня сиділа за своїм бібліотечним столиком і переглядала формуляри (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)