форс
ФОРС, у, ч., розм.
Хизування, прагнення похвалитися, похвастати чим-небудь, виставити щось напоказ, вразити чимось (розкошами, одягом, манерами і т. ін.); пиха.
– А ти знаєш, – ревниво нашіптує Левко дружині на вухо, – це не його власна машина. Мені звіздар проговорився. Це він для форсу – довго гроші збирав, а потім напрокат дістав, аби мені памороки забити (І. Драч);
// Гордощі, пиха, чванливість.
Тремтить з жаху гетьманський хижий злодій, Прусацький оберст губить лоск і форс (М. Бажан).
Словник української мови (СУМ-20)