форте
ФО́РТЕ, присл., муз.
Спосіб виконання музичного твору; сильно, гучно (про звучання голосу, музичного інструмента); протилежне піано.
Щоб показати своє артистичне майстерство перед дамами, Гануш розпочав веселу шумну п'єсу. Він ударив форте (І. Нечуй-Левицький);
// у знач. ім. фо́рте, невідм., с. Фрагмент музичного твору.
Композитор схилився над роялем. Рука пробігла клавішами густого нижнього регістру, збуджуючи струни в громовому форте (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)