фортель
ФО́РТЕЛЬ, я, ч., розм.
Несподіваний вчинок, витівка, вибрик.
До фізичного болю в серці ранить згадка про поведінку Іринки .. Адже він із своєї ласки годує їх з матір'ю – і раптом такий фортель (М. Ю. Тарновський);
Марко вмів і обдурити куренян, прикинутись овечкою, підлеститись й несподівано викинути фортеля, од якого в січовиків очі на лоба лізли. (Ю. Мушкетик);
Тобі, дурневі, дано владу, так ти ж шануйся, а не фортелі викидай.. (Б. Антоненко-Давидович);
// Яка-небудь спритна дія, прийом, викрутас.
Куди йому до Романа! Не той вік, не та сила. Але й він під загальний схвальний гомін пройшовся по колу, відчубучив пару фортелів ногами (Д. Ткач);
Для всіх було ясно, що це був фортель, але зроблено було зручно, і нічого не скажеш. (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)