фосфор
ФО́СФОР, у, ч.
Хімічний елемент, речовина, що легко займається і світиться в темряві; має значне поширення в природі у складі деяких мінералів (фосфоритів, апатитів), а також становить одну з важливих складових частин організму людини, тварин і рослин.
Руда, звільнена від кисню й фосфору, ставала ще сліпучішою (З. Тулуб);
В голові їм паморочилося від пекельних пахощів, які сповнювали майстерню, а найдужче, мабуть, від випарів фосфору (О. Ільченко);
У ґрунтах звичайно є багато фосфору.., однак рослинам часто не вистачає цього елемента живлення. Це пояснюється тим, що більша частина фосфору недоступна або малодоступна для рослин у формі органічних і важкорозчинних мінеральних сполук (з наук. літ.);
Їжа, багата на вітаміни й солі, а також фосфор (м'ясо), сприятливо діє на посилення обміну речовин і тим самим допомагає ліквідації рахіту (з наук. літ.);
* У порівн. Її витріщені очі і зблідлий, схудлий зразу вид світились у темряві фосфором (М. Коцюбинський);
– Стільки любові розхлюпали ми на хвилях моря, що вона й досі горить у тих місцях, як фосфор (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)