фосфор

ФО́СФОР, у, ч.

Хімічний елемент, речовина, що легко займається і світиться в темряві; має значне поширення в природі у складі деяких мінералів (фосфоритів, апатитів), а також становить одну з важливих складових частин організму людини, тварин і рослин.

Руда, звільнена від кисню й фосфору, ставала ще сліпучішою (З. Тулуб);

В голові їм паморочилося від пекельних пахощів, які сповнювали майстерню, а найдужче, мабуть, від випарів фосфору (О. Ільченко);

У ґрунтах звичайно є багато фосфору.., однак рослинам часто не вистачає цього елемента живлення. Це пояснюється тим, що більша частина фосфору недоступна або малодоступна для рослин у формі органічних і важкорозчинних мінеральних сполук (з наук. літ.);

Їжа, багата на вітаміни й солі, а також фосфор (м'ясо), сприятливо діє на посилення обміну речовин і тим самим допомагає ліквідації рахіту (з наук. літ.);

* У порівн. Її витріщені очі і зблідлий, схудлий зразу вид світились у темряві фосфором (М. Коцюбинський);

– Стільки любові розхлюпали ми на хвилях моря, що вона й досі горить у тих місцях, як фосфор (Ю. Яновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фосфор — фо́сфор іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. фосфор — -у, ч. P. Хімічний елемент, прості речовини – безбарвний, білий, червоний, фіалковий та ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. фосфор — фо́сфор (від грец. φωσφόρος – світлоносний) хімічний елемент, символ Р, ат. н. 15; буває переважно білий і червоний, білий Ф. дуже отруйний. Застосовують у сірниковій промисловості, в металургії, сполуки Ф. – як добрива (суперфосфат, томасшлак) і в медицині. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. фосфор — Р, хіміч. елемент з атомним числом 15; тверда речовина, неметал; утворює алотропні форми (білий ф., червоний ф., чорний ф.); білий ф. густиною 1,82 г/см3 — хіміч. Універсальний словник-енциклопедія
  5. фосфор — Фо́сфор, -ру, -рові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. фосфор — ФО́СФОР, у, ч. Хімічний елемент, речовина, що легко займається і світиться в темряві; має значне поширення в природі у складі деяких мінералів (фосфоритів, апатитів), а також становить одну з важливих складових частин організму людини, тварин і рослин. Словник української мови в 11 томах