фототипія
ФОТОТИ́ПІЯ, ї, ж., полігр.
1. Вид плоского друку з скляної або металевої пластинки, покритої світлочутливим желатиновим шаром, на яку фотографічним способом наноситься відтворюване зображення.
Для фототипії застосовують плоскодрукарські і ротаційні машини (з навч. літ.);
Згадану тут поштову листівку 1902 року було виготовлено, судячи з усього, німецькою “Фототипією Шерера, Набхольца°” в Москві (з газ.).
2. Відбиток, одержаний таким способом.
Темна фототепія.
Словник української мови (СУМ-20)