фоя
ФО́Я, ї, ж., діал.
Хвоя, глиця (у 1 знач.).
Тут Іван сів одпочити. Ніжно дзвеніла над ним фоя смерек, змішавшись з шумом ріки (М. Коцюбинський);
Чорно під смереками і повно таємниць. Каміння пожовкло від осипаної фої, і виписалися на нім якісь незрозумілі письмена (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)