1. Словник української мови у 20 томах

фоя

ФО́Я, ї, ж., діал.

Хвоя, глиця (у 1 знач.).

Тут Іван сів одпочити. Ніжно дзвеніла над ним фоя смерек, змішавшись з шумом ріки (М. Коцюбинський);

Чорно під смереками і повно таємниць. Каміння пожовкло від осипаної фої, і виписалися на нім якісь незрозумілі письмена (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фоя — -ї, ж., зах. Хвоя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. фоя — ФО́Я, ї, ж., діал. Хвоя. Тут Іван сів одпочити. Ніжно дзвеніла над ним фоя смерек, змішавшись з шумом ріки (Коцюб., II, 1955, 308); Чорно під смереками і повно таємниць. Каміння пожовкло від осипаної фої, і виписалися на нім якісь незрозумілі письмена (Хотк., II, 1966, 317). Словник української мови в 11 томах
  3. фоя — Фоя, фої ж. Вѣтви хвойнаго дерева. Желех. Шух. І. 176. см. хвоя. Словник української мови Грінченка