1. Словник української мови в 11 томах

фоя

ФО́Я, ї, ж., діал. Хвоя.

Тут Іван сів одпочити. Ніжно дзвеніла над ним фоя смерек, змішавшись з шумом ріки (Коцюб., II, 1955, 308);

Чорно під смереками і повно таємниць. Каміння пожовкло від осипаної фої, і виписалися на нім якісь незрозумілі письмена (Хотк., II, 1966, 317).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фоя — ФО́Я, ї, ж., діал. Хвоя, глиця (у 1 знач.). Тут Іван сів одпочити. Ніжно дзвеніла над ним фоя смерек, змішавшись з шумом ріки (М. Коцюбинський); Чорно під смереками і повно таємниць. Каміння пожовкло від осипаної фої, і виписалися на нім якісь незрозумілі письмена (Г. Хоткевич). Словник української мови у 20 томах
  2. фоя — -ї, ж., зах. Хвоя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. фоя — Фоя, фої ж. Вѣтви хвойнаго дерева. Желех. Шух. І. 176. см. хвоя. Словник української мови Грінченка