фрагмент
ФРАГМЕ́НТ, а, ч.
Окрема частина твору мистецтва, уривок тексту; уламок посудини, викопної кістки і т. ін.
І тепер мені ясно стоять ті фрагменти [манускрипта] і зложена з них картина (Леся Українка);
Лірика Тичини, його епічні фрагменти, що ввійшли в книгу [“Вітер з України”], були перейняті живим “відчуттям епохи” (з наук. літ.);
Було створено [М. Лисенком] лише окремі фрагменти опери [“Гаркуша”], і робота припинилася (з наук. літ.);
Стародавні міфи, народні пісні, фрагменти печерного живопису, які дійшли до нас, в основі своїй є реалістичними (з наук. літ.);
Фрагмент тексту точний, якщо він “притертий” до думки автора (з наук. літ.);
Нарешті відкопую добре збережений фрагмент ведмежого черепа з величезними кинджалоподібними іклами (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)