фреза
ФРЕ́ЗА, и, ж.
1. Багатолезовий різальний інструмент, що складається з корпусу й різальних зубців із загостреними вершинами, яким обробляють площини, фасонні, гвинтові або спіральні поверхні.
Поставив [Максим] шестерню. Перевірив циліндричну фрезу, кутову, фасонну... За хвилину верстат ожив (Д. Ткач);
Зубчасті колеса фрезерують черв'ячними фрезами (з навч. літ.).
2. Ґрунтообробна машина, головним робочим органом якої є барабан, що обертається, з ножами або польовими гачками, за допомогою яких розпушують і перемішують ґрунт, знищують купини на луках, підрізають торф і т. ін.
Мінеральні і торфові ґрунти з міцною дерниною, вкриті купинами, або слабо розкладені торфовища влітку найкраще обробляти фрезою в один слід або важкою дисковою бороною в два-три сліди (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)