фронтовик

ФРОНТОВИ́К, а́, ч.

Той, хто перебуває або був на фронті (у 3 знач.) в діючій армії.

– Може, тому, що фронтовик щодня зустрічається з смертю віч-на-віч, – уголос міркував зараз Антонович, – може, саме тому він пізнає, краще за інших, справжню ціну життя (О. Гончар);

Колишні фронтовики були на кожному підприємстві (з публіц. літ.).

Значення в інших словниках

1. фронтовик — фронтови́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. фронтовик — -а, ч. Той, хто перебував чи був на фронті (у 3 знач.) в діючій армії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. фронтовик — ФРОНТОВИ́К (той, хто перебуває, був на фронті); ОКО́ПНИК розм. (боєць окопної лінії). Нас, фронтовиків, здивувати важко, але це була класна автоматниця (Ю. Яновський); Самі окопники, що роками витримували на собі нелегку владу командирів, вони добре розуміють Куликову похвальбу (О. Гончар).  Словник синонімів української мови
4. фронтовик — Фронтови́к, -ка́; -вики́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. фронтовик — ФРОНТОВИ́К, а́, ч. Той, хто перебуває або був на фронті (у 3 знач.) в діючій армії. — Може, тому, що фронтовик щодня зустрічається з смертю віч-на-віч,— уголос міркував зараз Антонович,— може, саме тому він пізнає, краще за інших...  Словник української мови в 11 томах