фронтовик
ФРОНТОВИ́К, а́, ч. Той, хто перебуває або був на фронті (у 3 знач.) в діючій армії.
— Може, тому, що фронтовик щодня зустрічається з смертю віч-на-віч,— уголос міркував зараз Антонович,— може, саме тому він пізнає, краще за інших, справжню ціну життя (Гончар, III, 1959, 282);
Колишні фронтовики є на кожному підприємстві (Ком. Укр., 6, 1967, 24).
Словник української мови (СУМ-11)