фукнути

ФУ́КНУТИ, ну, неш, док., діал.

Однокр. до фу́кати² 1, 2.

Скочив до корови й загавкав. Краса корова .. фукнула та й справила роги просто на собаку (Л. Мартович);

– Давай сюди сідло! Кінь фукнув, і з сідла вся іржа пропала, а появилося дорогоцінне каміння (В. Королевич);

Перед ним [слідчим], закованим в броню мундира, цей юнак здавався жалюгідним створінням, на яке тільки фукни – і йому вже капут (П. Колесник).

Значення в інших словниках

1. фукнути — фу́кнути дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. фукнути — -ну, -неш, док., діал. Однокр. до фукати 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. фукнути — КРИЧА́ТИ (видавати крик), ЯЧА́ТИ розм.; РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ДЕ́РТИСЯ (ДРА́ТИСЯ) розм., ПЕРЕРИВА́ТИСЯ розм., ВЕРЕДИ́ТИСЯ діал., ФУ́КАТИ діал. (сильно, голосно); ГОРЛА́ТИ розм., ГОРЛА́НИТИ розм., ГОРЛОПА́НИТИ розм., ГВАЛТУВА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. фукнути — ФУ́КНУТИ, ну, неш, док., діал. Однокр. до фу́кати 1, 2. Скочив до корови й загавкав. Краса корова.. фукнула та й справила роги просто на собаку (Март., Тв., 1954, 248); — Давай сюди сідло!...  Словник української мови в 11 томах
5. фукнути — Фукнути, -ну, -неш гл. 1) Дунуть (ртомъ). Шейк. 2) Крикнуть на кого. 3) — ким, чим. Бросить кого, что. Як ним фукне у провалу велику! Драг. 370.  Словник української мови Грінченка