фукнути
ФУ́КНУТИ, ну, неш, док., діал. Однокр. до фу́кати 1, 2.
Скочив до корови й загавкав. Краса корова.. фукнула та й справила роги просто на собаку (Март., Тв., 1954, 248);
— Давай сюди сідло! Кінь фукнув, і з сідла вся іржа пропала, а появилося дорогоцінне каміння (Три золоті сл., 1968, 168);
Перед ним [слідчим], закованим в броню мундира, цей юнак здавався жалюгідним створінням, на яке тільки фукни — і йому вже капут (Кол., Терен.., 1959, 259).
Словник української мови (СУМ-11)