фундамент
ФУНДА́МЕНТ, у, ч.
1. Основа, звичайно підземна або підводна, з каменю, бетону і т. ін., на якій установлюють будинки, конструкції, машини тощо; підвалини, підмурок.
Вода просочується з гір скрізь з ґрунту й стікає по камінцях по вулиці, і для того всі хати ставлять на кам'яному фундаменті (І. Нечуй-Левицький);
– Коли ми форсували Дніпро, я побачив нашу славну щоглу Дніпрянку. Вона була змонтована на воді. Красуня, знаєте, була. Легка, струнка, на високому фундаменті (О. Гончар);
Обриси майбутніх ансамблів вимальовувалися дедалі чіткіше. Одні будинки вже було закінчено, другі пнулися своїми білими стінами вгору, для третіх ще тільки закладали фундаменти (В. Собко);
Будинок у дядька чудовий – просторий, на цегляному фундаменті, з великими зеленими віконницями, вкритий червоною черепицею (Ю. Збанацький);
* Образно. Тож піднімайся, піднімайсь, оновлений! На вічнім ти [рідний край] фундаменті встановлений! (П. Тичина).
2. перен. Головне, істотне, що лежить в основі чого-небудь, на чому ґрунтується, будується щось; база, підвалина.
Разом з І. Франком В. Гнатюк заклав в українській фольклористиці міцний науковий фундамент вчення про народну творчість (з наук. літ.);
Фундамент сучасної промисловості;
// Те, що може бути або є початком виникнення, організації чого-небудь.
Й везли туди в село, з доручення нашої президії Спілки письменників України, подарунок – бібліотеку, щоб закласти фундамент майбутньої великої колгоспної бібліотеки (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)