фур

ФУР¹, ФУРР, ФУРРР, виг.

1. Звуконаслідування, що означає звук, який перев. супроводжує політ птахів.

Раптом – фуррр!.. Перепелиця пурхнула перед самою Харитею (М. Коцюбинський).

2. Уживається як присудок за знач. фу́ркнути.

* Образно. Дні летіли. В роботі, в русі й не помітиш. А як роботі край, враз згортав крила день і стомлено ховав голову під крило. На ранок ізнову – фур! І як учора – сонячний, погожий. Летить (А. Головко).

ФУР² див. фу́ри.

Значення в інших словниках

1. фур — фур вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. фур — фурр, фуррр, виг. 1》 Звуконаслідування, що означає звук, який перев. супроводжує політ птахів. 2》 Уживається як присудок за знач. фуркнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. фур — ФУР, ФУРР, ФУРРР, виг. 1. Звуконаслідування, що означає звук, який перев. супроводжує політ птахів. Раптом — фуррр!.. Перепелиця пурхнула перед самою Харитею (Коцюб., І, 1955, 18). 2. Уживається як присудок за знач. фу́ркнути. *Образно. Дні летіли.  Словник української мови в 11 томах