фур

фурр, фуррр, виг.

1》 Звуконаслідування, що означає звук, який перев. супроводжує політ птахів.

2》 Уживається як присудок за знач. фуркнути.

Значення в інших словниках

1. фур — фур вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. фур — ФУР¹, ФУРР, ФУРРР, виг. 1. Звуконаслідування, що означає звук, який перев. супроводжує політ птахів. Раптом – фуррр!.. Перепелиця пурхнула перед самою Харитею (М. Коцюбинський). 2. Уживається як присудок за знач. фу́ркнути. * Образно. Дні летіли.  Словник української мови у 20 томах
3. фур — ФУР, ФУРР, ФУРРР, виг. 1. Звуконаслідування, що означає звук, який перев. супроводжує політ птахів. Раптом — фуррр!.. Перепелиця пурхнула перед самою Харитею (Коцюб., І, 1955, 18). 2. Уживається як присудок за знач. фу́ркнути. *Образно. Дні летіли.  Словник української мови в 11 томах