фурфантя
ФУРФА́НТЯ, я, с., збірн., діал.
Дрантя.
Цілими купами йшли цигани.., окружаючи [оточуючи] невеличкі однокінки, де на купах брудного фурфантя сиділи купки чорних, як сажа, та майже голих дітей (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)