фурфантя
ФУРФА́НТЯ, я, с., збірн., діал. Дрантя.
Цілими купами йшли цигани.., окружаючи [оточуючи] невеличкі однокінки, де на купах брудного фурфантя сиділи купки чорних, як сажа, та майже голих дітей (Фр., VIII, 1952, 360).
Словник української мови (СУМ-11)