фігурувати
ФІГУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
Бути наявним, присутнім де-небудь.
Назва села була старовинна і на карті нашої Батьківщини фігурувала здавна (Ю. Смолич);
Варто б було скласти гербарій квітів Параски Власенко за її малюнками. Тут би фігурували і волошки, і сон, і рожа (з наук. літ.);
// Бути відзначеним, позначеним, згаданим де-небудь.
На окладинці [обкладинці] Ви не поставили свого ймення, а вже ж мали на то право, бо ж Ваша робота – трохи чи не половина книжки .. Щиро Вам признаюся, що мені принадніше було б фігурувати поруч Вас, ніж самому (А. Кримський);
На ярмарку ходило вже кілька версій вчорашньої події – Параскіца фігурувала як родима відьма (М. Коцюбинський);
// Бути зображеним.
Це має бути незвичайна повість. В ній фігуруватимуть “нові люди” при ділі, люди з духом Рахметова (П. Колесник).
Словник української мови (СУМ-20)