фізіологія
ФІЗІОЛО́ГІЯ, ї, ж.
1. Біологічна наука, що вивчає функції живого організму та процеси, які відбуваються в ньому, їх закономірності.
Починаючи з 30-х років ХІХ століття, від анатомії відокремлюється й бурхливо прогресує наука про життєдіяльність організму – фізіологія (з наук.-попул. літ.);
– Щоб бути психологом, треба знати анатомію й фізіологію нервової системи (О. Донченко).
2. Життєві функції організму або його частин, процеси, які відбуваються в ньому та закони, що ними керують.
Мозок у мене стоїть над фізіологією. Він знає, що сльози й радість – це невід'ємні частки людського щастя (Ю. Яновський);
// Характер, особливості яких-небудь життєдіяльних функцій, процесів.
Клінічні спостереження й експериментальні дані вказують на важливе значення надниркових залоз у фізіології кровообігу (з наук. літ.).
3. перен. Груба чуттєвість.
(1) Фізіоло́гія росли́н – наука, що вивчає процеси життєдіяльності рослинного організму, взаємозв'язки їх одного з одним і з навколишнім середовищем.
Дослідження Тимірязєва мали велике значення для дальшого розвитку фізіології рослин (з наук. літ.).
△ (2) Патологі́чна фізіоло́гія – галузь клінічної фізіології, яка вивчає механізми порушення фізіологічних процесів, що відбуваються в хворому організмі.
Інститут фізіології ім. О. О. Богомольця НАН України – один з найбільших в Україні наукових колективів, що працюють в галузі нормальної та патологічної фізіології тварин і людини (з наук. літ.);
(3) Фізіоло́гія зву́ків мо́влення – розділ фонетики, що вивчає будову та діяльність мовного апарату.
Лабораторія фізіоло́гії зву́ків мо́влення.
Словник української мови (СУМ-20)